Кульки з шерсті у шлунку кота: що це і як допомогти

Кішки відомі своєю охайністю, присвячуючи значну частину часу на вилизування шерсті. Під час цього процесу тварини не лише очищають хутро, а й природним чином проковтують відмерлі шерстинки. Зазвичай, вони проходять через шлунково-кишковий тракт і виводиться з каловими масами. Однак, якщо у шлунку кішки накопичується занадто багато шерсті, це призводить до утворення щільних клубків (грудок), відомих як трихобезоари. Коли ці утворення досягають критичного розміру, кішки зазвичай відригують їх. Цей природний механізм є характерним для котів, особливо для домашніх. 

Проте в окремих випадках це може призвести до ускладнень. Отже, у цій статті ми розглянемо основні причини утворення трихобезоарів у кішок, характерні симптоми, які можуть свідчити про проблему, та ефективні профілактичні заходи.

Природний механізм очищення чи потенційна проблема?

Як ми з’ясували, кішки підтримують свою чистоту через вилизування, яке є природним механізмом догляду за шерстяним покровом. Для цього кішки використовують язик, вкритий численними сосочками, які ефективно видаляють бруд, розплутують шерсть і видаляють відмерлі шерстинки. Подібна інстинктивна поведінка також допомагає їм регулювати температуру тіла, стимулювати циркуляцію крові та заспокоюватися.

Шерсть кішок переважно складається з кератину – білка, який не перетравлюється у шлунково-кишковому тракті. Саме тому в організмі тварин можуть утворитися трихобезоари – вологі щільні клубки нерозчиненої шерсті. Зазвичай коти позбавляються їх шляхом відригування.

Однак, в окремих випадках, трихобезоари великих розмірів можуть блокувати шлунково-кишковий тракт та перешкоджати нормальному проходженню їжі та рідини. Унаслідок чого у кішок можуть розвиватися ускладнення, які вимагатимуть негайного втручання ветеринара.

Як виглядають трихобезоари?

Незважаючи на назву, шерстяні клубки рідко мають шароподібну форму. Коли трихобезоари просуваються по вузькому стравоходу, вони набувають видовжену форму трубчастої маси з неприємним запахом. Розміри утворень можуть варіюватися від 2 до 10 см. Колір трихобезоарів зазвичай відповідає кольору шерсті тварини, проте може мати бурий відтінок через домішки шлункових виділень. 

Зверніть увагу, що для більшості кішок декілька відригувань на рік вважається нормою. Однак, якщо тварина виводить з організму трихобезоари занадто часто або шерстяні клубки великі, це може свідчити про наявність серйозної проблеми і потребує консультації ветеринара.

Основні причини утворення трихобезоарів

До основних факторів ризику належать:

• Надмірний грумінг. Якщо кішка занадто часто або інтенсивно вилизує шерсть, це може призводити до надмірного заковтування шерсті. Таку поведінку можуть спричинити як медичні проблеми, так і психологічні фактори.
• Сезонне линяння. Природний процес, під час якого тварини змінюють шерсть в залежності від кліматичних умов. Однак, під час цього періоду, ймовірність утворення трихобезоарів значно зростає.
• Особливості умов життя. Домашні коти, а також ті, що мають низький рівень активності, часто страждають від уповільненої моторики кишківника, що ускладнює виведення шерсті з організму. Це може збільшити ризик утворення волосяних кульок.
• Неправильне харчування. Недостатність клітковини в раціоні тварини може погіршити перистальтику кишківника, що сприятиме накопиченню шерсті в шлунку. 
• Порода. Довгошерсті породи котів, такі як персидські або мейн-куни, частіше страждають від утворення трихобезоарів. 
• Вікові фактори. У зрілих котів травлення часто уповільнюється, а якість догляду за шерстю знижується. Це може впливати на загальний стан тварин і сприяти накопиченню шерсті в шлунково-кишковому тракті.

Захворювання, які підвищують ризик утворення трихобезоарів

Розлади шлунково-кишкового тракту

• Запальне захворювання кишківника (ЗЗК): цей стан може порушити здатність травної системи ефективно виводити шерсть з організму.
• Панкреатит (запалення підшлункової залози) може порушити травлення і всмоктування поживних речовин, що призводить до шлунково-кишкових розладів і може опосередковано сприяти утворенню волосяних грудок.

Захворювання шкіри 

• Дерматит або алергія: спричиняють свербіж, провокують надмірне вилизування шерсті і утворення трихобезоарів.
• Зовнішні паразити: блохи чи кліщі також можуть спричиняти надмірний грумінг, що збільшує обсяг шерсті у шлунку.
• Алопеція: надмірне випадіння шерсті, викликане гормональними порушеннями.

Ендокринні захворювання

• Діабет або гіпотиреоз: ці стани можуть призводити до млявості або інших метаболічних змін, що впливають на травлення й догляд за шерстю.

Також утворення трихобезоарів може бути результатом комбінації перелічених чинників. 

Основні симптоми

Процес відригування трихобезоарів може викликати занепокоєння у власника через дискомфорт, який відчуває кішка. Однак епізодичне або періодичне відригування цих утворень не становить великої небезпеки, навпаки, воно приносить полегшення тварині. Основні ознаки наявності трихобезоарів:

• Сухий кашель, що часто супроводжує спроби вивести трихобезоар;
• Позиви до блювання, які можуть виглядати як напруження м’язів живота та горла;
• Блювання, під час якого виділяється трихобезоар, іноді разом із шлунковим слизом або залишками неперетравленої їжі. 

Якщо ці симптоми спостерігаються часто або супроводжуються іншими ознаками погіршення здоров’я, важливо звернутися до ветеринара для оцінки стану кішки.

Коли трихобезоари становлять небезпеку для кішок

У більшості випадків трихобезоари не становлять загрози для здоров’я тварин. Однак, якщо ці утворення залишаються в організмі надто довго, це може спричинити серйозні ускладнення, зокрема кишкову непрохідність.

Симптоми, що вказують на потребу ветеринарної допомоги, включають:

• Втрата апетиту. Трихобезоар в шлунку імітує стан ситості, внаслідок чого кішка відмовляється від їжі.
• Млявість. Може свідчити про наявність серйозної внутрішньої проблеми, пов’язаної з трихобезоарами.
• Втрата ваги. Різке зниження ваги кішки може вказувати на серйозні порушення травлення, що потребують негайної ветеринарної допомоги.
• Проблеми з диханням. Утруднене дихання може вказувати на те, що трихобезоар застряг у стравоході та впливає на дихальні шляхи.
• Біль або здуття живота. Помітне здуття або біль під час пальпації можуть свідчити про наявність кишкової непрохідності.
• Часті рвотні позиви. Якщо у кішки часті позиви до блювання, але вовняна кулька не виходить, це також може свідчити про наявність часткової або повної кишкової непрохідності.
• Порушення нормального процесу травлення. Внаслідок подразнення слизової оболонки шлунка з’являються діарея чи запор.

За наявності цих симптомів необхідно негайно звернутися до ветеринарного лікаря.

Як ветеринари діагностують трихобезоари

Діагностика наявності трихобезоарів у ветеринарній клініці зазвичай включає комплексний клінічний огляд, збір анамнезу від власника тварини та використання діагностичних тестів. Уважний фізичний огляд може виявити ознаки основних патологій, таких як надмірне линяння, алергії або зовнішні паразити.

У складних випадках діагностика може передбачати проведення таких аналізів:

• Загальний аналіз крові;
• Тест для визначення тироксину (T4);
• Аналіз сечі;
• Аналіз калу;
• Мікроскопія зішкрібу;
• Гастроскопія.

За необхідності можуть бути призначені додаткові обстеження:

• Рентгенографія чи УЗД черевної порожнини;
• Ендоскопія кишківника.

Лікування трихобезоарів у котів

Якщо трихобезоари викликають дискомфорт або проблеми зі здоров’ям, ветеринар може запропонувати такі підходи:

Консервативне лікування

• Корм із високим вмістом клітковини: цей корм створений для підтримки здоров’я травної системи та зменшення ризику утворення трихобезоарів. Клітковина сприяє перистальтиці кишківника, що полегшує виведення шерсті з організму.
• Допоміжні засоби для травлення: ензимні добавки покращують травлення і запобігають утворенню трихобезоарів у шлунково-кишковому тракті.
• Паста для виведення шерсті із шлунку: ця мальт-паста розм’якшує наявні волосяні грудочки та має легкий проносний ефект, не викликаючи діареї. Паста для виведення шерсті зі шлунку зазвичай має приємний смак, тому зазвичай коти і кішки з радістю їдять її.
• Додаткова клітковина: невелика кількість псиліуму чи свіжої трави, додана до раціону, стимулює травлення й зменшує ризик утворення трихобезоарів.

Медикаментозне лікування

• Протизапальні препарати: призначають для зменшення запальних процесів у шлунково-кишковому тракті, пов’язаних з трихобезоарами.
• Проносні засоби: використовуються для усунення значних обструкцій шлунково-кишкового тракту.

Хірургічне лікування

• Хірургічне втручання: необхідне у випадках, коли трихобезоар викликає кишкову непрохідність. Цей метод застосовують як крайній захід, якщо інші підходи не дали результатів.

Профілактичні заходи

Для мінімізації ризику утворення шерстяних кульок та пов’язаних із цим ускладнень ветеринари рекомендують дотримуватися таких заходів:

Регулярне вичісування

Привчіть кішку до щоденного вичісування шерсті. Якщо тварина не дозволяє цього робити вдома, зверніться до грумера. Такий підхід особливо ефективний для кішок довгошерстих порід.

Підтримання водного балансу

Достатня гідратація сприяє нормальному функціонуванню травної системи, включно з ефективним виведенням шерсті з організму. Фонтанчики для води можуть стимулювати котів пити більше, а корми у вигляді консерв містять додаткову вологу, що також сприяє травленню.

Зменшення стресу

Якщо ви підозрюєте, що трихобезоари у кішки виникають через надмірне вилизування, спричинене стресом, спробуйте запропонувати їй інші приємні заняття. Зниження рівня стресу через іграшки, кігтеточки та інтерактивні ігри може допомогти.

Вчасне лікування захворювань

Слідкуйте за загальним станом здоров’я тварини. Вчасно лікуйте алергії або інші захворювання, які можуть спровокувати надмірне вилизування.

Регулярні огляди у ветеринара

Лікар допоможе діагностувати проблеми з травленням та призначити відповідне лікування або дієту. 

Висновок

Ретельне вилизування – це природна гігієнічна поведінка кішок, яка може сприяти утворенню трихобезоарів. Хоча поодинокі випадки відригування цих утворень не викликають занепокоєння, але часті прояви вказують на можливі приховані проблеми зі здоров’ям. Будь-які стани, що провокують надмірне вилизування, наприклад, стреси, алергії або паразити, можуть сприяти збільшенню утворення трихобезоарів.

Тому регулярний догляд за шерстю, лікування основних захворювань та спеціалізовані корми допоможуть суттєво зменшити їх виникнення. Варто пам’ятати, що за наявності серйозних проблем, пов’язаних із трихобезоарами, слід негайно звернутися до ветеринара, який може запропонувати дієвий план лікування. А профілактика, у свою чергу, сприяє загальному здоров’ю та комфорту домашнього улюбленця.