Запалення параанальних залоз у котів

Як власник домашнього улюбленця, ви, напевно, чули про запалення параанальних залоз та про те, що вони можуть спричиняти проблеми для тварини. У кота є дві параанальні пахучі залози (так звані параанальні мішечки), які допомагають мітити територію різким неприємним запахом. Зазвичай ця рідина виходить під час процесу спорожнення, коли кіт користується лотком. Проблеми з параанальними залозами у котів менш ймовірні, ніж у собак, однак ми пояснимо, що це таке, де вони розташовані і які способи лікувати доступні, якщо щось пішло не так.

Що таке параанальні залози у котів?

Параанальні залози у котів – це два невеликих утворення, розташованих у позиції приблизно на 4:00 та 8:00 годин по обидві сторони від ануса. Зазвичай ці залози виділяють невелику кількість коричневого пахучого секрету щоразу, коли тварина випорожнюється. Ця рідина має унікальний запах для кожного кота, що дозволяє тваринам залучати партнерів і мітити територію.

Запалення параанальних залоз розвивається, коли мішечки не можуть нормально випорожнитися. Але це можна легко вилікувати, якщо ваш ветеринар проведе процедуру з очищення параанальних залоз.

Це захворювання може вражати тварин будь-якого віку, породи чи статі. Абсцеси (нариви) анальних мішечків можуть бути дуже болючими, тому ми рекомендуємо звернутись до ветеринара протягом 24-48 годин.

Які клінічні ознаки запалення параанальних залоз?

Перед тим, як виникають проблеми з параанальними залозами, у більшості котів змінюються звички випорожнення – вони страждають від запорів або діареї. Подальша симптоматика зазвичай включає зміни в поведінці.

Перші ознаки включають “ковзання” попою по підлозі, неприємний запах, свербіж і біль у ділянці навколо анусу, надмірне вилизування анальної області, напруження під час дефекації або випорожнення за межами лотка. Іноді коти можуть відчувати біль під час випорожнення.

Причини проблем з параанальними залозами у котів

Запалення анальних мішечків можуть виникати з різних причин. Найпоширеніша проблема проста: параанальні залози перестають випорожнюватися належним чином і секрет не може вийти назовні самостійно. 

Неспроможність параанальних залоз очищатися під час дефекації може виникнути, коли коти харчуються дієтою з низьким вмістом клітковини, що призводить до утворення м’яких калових мас, які не розтягують анус. Однак багато інших причин можуть спричинити закупорку параанальних залоз у тварин:

• проблеми з травленням (дисбаланс кишкової мікрофлори);
• нездоровий раціон;
• ожиріння;
• алергія;
• інфекція.

Діагностика

Ваш ветеринар задасть конкретні питання про звички дефекації (розмір/форма випорожнень, частота, ознаки болю), апетит, втрату ваги, звички пиття води і сечовипускання, які симптоми (вилизування або «ковзання» по підлозі) ви помітили і як довго вони тривають.

Діагностика та визначення стадії запалення параанальних залоз проводиться клінічно за допомогою ректального дослідження. Під час огляду ветеринар зверне увагу на почервоніння, наявність болю, припухлість або наявність запалення. Для діагностики захворювання лікар може взяти мазок. Він визначить тип інфекції та препарати, які допоможуть її вилікувати.

Пошкоджені або набряклі параанальні залози часто досить болючі, і деяким котам може знадобитися седація, перш ніж можна буде провести ретельне обстеження. 

Для підтвердження діагнозу та виключення інших захворювань, що викликають подібні симптоми, можуть знадобитися діагностичні тести. Додаткові дослідження можуть включати:

• аналіз крові;
• дослідження секрету залоз;
• біопсія.

Після визначення типу та тяжкості захворювання можна розробити ефективний план лікування.

Як лікується запалення параанальних залоз у котів?

Початкове лікування зазвичай включає очищення залоз (видалення секрету, що застоявся). Більшість котів із запаленням добре реагують на процедуру і швидко одужують після цієї маніпуляції. Симптоми швидко зникають, зазвичай протягом доби. 

Залежно від стану, ветеринар може призначити протизапальні препарати або антибіотики. 

Запалення, яке прогресувало до абсцесу, потребує проколювання та промивання ураженої ділянки. Ця процедура, швидше за все, потребуватиме седації й буде проводитися ветеринаром.

Домашній догляд полягає в тому, щоб давати всі призначені ліки та перевіряти рану щонайменше двічі на день. Ветеринар може прописати вам прикладати теплі компреси на область параанальних залоз на 5-10 хвилин двічі на день, щоб зняти запалення і біль. Тримайте ділянку навколо заднього проходу тварини якомога чистою та сухою.

Чи потрібна вашому коту операція?

Хірургічне видалення параанальних залоз рекомендується, якщо свербіж і дискомфорт виникають не рідше одного разу на два місяці, або якщо в параанальних залозах утворився абсцес. Ця методика називається анальна сакулектомія (видалення анального мішечка). Нетримання сечі протягом кількох днів після операції є поширеним явищем. Рідко це стає довготривалим побічним ефектом.

Наскільки ймовірно, що запалення параанальних залоз повториться? 

Рецидиви цієї хвороби у котів трапляються рідко. Але це може статися. Щоб запобігти рецидиву, ми рекомендуємо приходити до ветеринара на процедуру очищення параанальних залоз кожні 3-4 місяці.

Деякі коти з надмірною вагою мають хронічні проблеми з параанальними залозами. Залози котів з ожирінням погано випорожнюються, тому ці домашні тварини схильні до повторних проблем. Якщо у вашого улюбленця є кілька епізодів запалення, залози можна видалити хірургічним шляхом. Оскільки ці анальні мішечки не є необхідними, кішка не відчує вагомих змін. Це єдиний спосіб назавжди вирішити проблему.

Як запобігти проблемам з параанальними залозами?

Хоча не всі випадки захворювань анальних залоз у котів можна попередити, дотримання дієти з високим вмістом клітковини та регулярне випорожнення кишківника можуть допомогти знизити ризик. Якщо ваш кіт потребує дієти, проконсультуйтеся з ветеринаром, щоб отримати хороший план.

Малорухливі коти або з надмірною вагою мають більший ризик виникнення проблем з параанальними залозами, оскільки вони також більш схильні до запорів. Ви можете звести до мінімуму ймовірність виникнення захворювання, заохочуючи улюбленця до фізичних вправ за допомогою іграшок, ігор або харчових головоломок. Годуйте кота в одній кімнаті, миску з водою поставте в іншій, а лоток – у третій, щоб він міг рухатися.