Піодермія у собак: що потрібно знати про цю шкірну інфекцію

Шкіра є найбільшим органом тіла не тільки у людей, але і у тварин. Вона виконує безліч функцій, таких як терморегуляція, імунний захист, сенсорне сприйняття, вироблення вітаміну D. Шкіра діє як бар’єр між живою істотою та навколишнім середовищем. У нормальних умовах на її поверхні у невеликих кількостях присутні бактерії (наприклад стафілококи), які не завдають шкоди організму. Але певні фактори можуть порушити функціонування захисного механізму шкіри, створюючи сприятливі умови для розвитку інфекцій.

Піодермія – це група шкірних інфекцій, викликаних піогенними (гноєтворними) бактеріями. У собак це захворювання може локалізуватися на різних ділянках тіла, залежно від форми інфекції. Найчастіше спостерігаються такі шкірні ознаки: вузлики, або папули (висипання яке піднімається над поверхнею шкіри); пустули (гнійнички); струпи (кірки) і алопеція (випадіння шерсті).
Основним збудником піодермії у собак вважається бактерія Staphylococcus pseudintermedius. Інфекція також може розвиватися як вторинне ускладнення інших захворювань, таких як алергії або ендокринні порушення (гіпотиреоз, діабет чи синдром Кушинга). На жаль, піодермія – захворювання, яке, зазвичай, не зникає саме по собі. Тому своєчасна діагностика та відповідне лікування мають вирішальне значення для усунення інфекції та запобігання ускладненням.

Види піодермії

В залежності від глибини ураження розрізняють поверхневу та глибоку піодермію.

Поверхнева піодермія

Виникає, коли бактерії розмножуються на поверхні епідермісу, що спричиняє запальну реакцію. Цей тип піодермії вражає поверхневу частину волосяних фолікулів або епідерміс. Прояви включають локалізоване подразнення, почервоніння (еритему), попрілість та можливий неприємний запах. Інфекція часто супроводжується утворенням пустул та папул, лущенням чи випадінням шерсті (алопецією).

Типовими формами поверхневої піодермії є:

Піотравматичний дерматит (гострий вологий дерматит). Проявляється у вигляді локалізованих ділянок запаленої шкіри. Частіше всього піотравматичний дерматит зустрічається у собак з довгою та густою шерстю. Інфекція загострюється в теплу та вологу погоду через сприятливе середовище для бактерій, коли собаки розчісують або кусають уражені ділянки.

Бактеріальний фолікуліт. Ураження волосяних фолікулів собаки, що зазвичай спричиняє алопецію, а також появу папул, пустул, чи струпів. Додатковими симптомами можуть бути свербіж та гіперпігментація.

Імпетиго. Зазвичай інфекція вражає цуценят віком від 3 до 6 місяців. Ураження шкіри, у вигляді пустул та папул, локалізуються на внутрішніх поверхнях стегон, животі, паху, або пахвах.

Глибока піодермія

Глибока піодермія зазвичай розвивається поступово, починаючи із поверхневої форми. Бактеріальна інфекція вражає найглибшу частину волосяного фолікула, що може призвести до розриву фолікулярної стінки та вивільнення гною в дерму. Уражена шкіра виглядає запаленою, гіперпігментованою, з наявністю абсцесів. Також можуть спостерігатися варіабельний свербіж, набряклість, ущільнення шкіри та виражений біль. Типовою формою глибокої піодермії є:

Фурункульоз – гнійно-некротичне захворювання волосяного фолікула, сальної залози та суміжної тканини з наступним омертвленням. Одними з перших ознак патології можуть стати почервоніння та запалення шкіри. Для цього стану характерне утворення болісних припухлостей на тулубі – гнійних фурункулів. Нерідко виникають свербіж і больові відчуття в місцях ураження. Такі ураження можуть з’явитися на будь-якій частині тіла, але найчастіше спостерігаються на лапах, спині або шиї собак.

Автор фото: Centre vétérinaire monvt.eu

За механізмом виникнення розрізняють первинні та вторинні піодермії.

Первинна піодермія є інфекційним захворюванням шкіри, яке не викликає рецидиви після відповідного лікування. Її причинами виступають фактори, що порушують природний захист шкіри, зокрема надмірний ріст бактерій Staphylococcus pseudintermedius, зовнішні паразити (кліщі або блохи), грибкові інфекції чи травми (подряпини, рани).

Вторинна піодермія зустрічається значно частіше за первинну. Вона, зазвичай, пов’язана з наявністю стійкого або рецидивуючого основного захворювання. До таких належать: алергії, ендокринні порушення (гіпотиреоз, діабет, синдром Кушинга) або захворювання імунної системи. Ці патології послаблюють природні бар’єри шкіри, що робить її вразливою до інфекцій. Серед інших факторів зазначають застосування імуносупресивних препаратів або хіміотерапії. Лікування основного захворювання є ключовим фактором для повного одужання та попередження повторних інфекцій.

Клінічні ознаки піодермії у собак

Піодермія може проявлятися по-різному, залежно від її причини. Ураження можуть бути обмежені однією ділянкою або поширюватися по всій шкірі. Особливо вразливими є тулуб, шкірні складки, лапи, шия, області навколо ротової порожнини та очей.

Клінічні симптоми піодермії:

• Папули;
• Пустули;
• Струпи;
• Алопеція;
• Еритеми;
• Неприємний запах;
• Варіабельний свербіж.

При виявленні ознак піодермії у собаки слід негайно звернутися до ветеринарної клініки для своєчасного та ефективного лікування.

Діагностика

Ветеринар проведе ретельний фізичний огляд собаки, з особливою увагою до уражених ділянок. Надання детальної історії здоров’я тварини та хронології розвитку симптомів значно підвищує точність діагнозу. Для ефективного лікування піодермії важливо встановити можливе основне захворювання.

Діагностичні тести та процедури:

• Трихоскопія;
• Цитологія;
• Мікроскопія зішкрібу;
• Загальноклінічні аналізи (загальний аналіз крові, аналіз сечі тощо);
• ПЛР-тест;
• Тест на алергени;
• Тест для визначення тироксину (T4);
• Біопсія;
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ) чи комп’ютерна томографія (КТ).

Лікування піодермії у собак

Лікування варіюється в залежності від наявних уражень. У собак із поверхневою формою піодермії може бути достатньо місцевої терапії. Для інших тварин, особливо у випадках глибоких форм інфекції, необхідне комбіноване лікування, яке включає препарати для місцевого застосування і системні антибіотики.

Місцева антибактеріальна терапія

Антибактеріальні засоби для місцевого застосування включають такі активні компоненти, як бензоїл пероксид, хлоргексидин, міконазол та інші. Ці препарати випускаються у формі шампунів, лосьйонів і спреїв для лікування поширених інфекцій, а також кремів, гелів, мазей і серветок для обробки локалізованих уражень.

Системна антибактеріальна терапія

Системні антибіотики групи пеніцилінів, цефалоспоринів, сульфонамідів, макролідів, призначають при хронічній піодермії з великою площею ураження, або якщо місцеве лікування виявляється неефективним. Остаточний вибір препарату залежить від доступності, та індивідуальних особливостей собаки. Лікування зазвичай триває не менше кількох тижнів, проте у випадках глибокої форми піодермії курс може продовжуватися кілька місяців. Дотримання повного курсу лікування є надзвичайно важливим для остаточного усунення інфекції.

У тяжких випадках ветеринар може рекомендувати протизапальні або знеболювальні препарати.

Хірургічне втручання, зокрема дренування абсцесів, може бути необхідним для прискорення загоєння шкіри та запобігання подальшим ускладненням.

Рекомендації для домашнього догляду

• Використовуйте захисний комір, щоб собака не чесала та не вилизувала уражені ділянки;
• Підстригайте шерсть навколо уражених ділянок, щоб забезпечити доступ кисню та зручність обробки уражень шкіри;
• Використовуйте спеціальні шампуні, які допомагають знизити запалення та усунути бактерії. Купання собаки слід проводити відповідно до рекомендацій ветеринара;
• Забезпечте тварині раціон високої якості з оптимальним рівнем необхідних поживних речовин. Додайте до раціону омега-3 жирні кислоти для підтримки здоров’я шкіри та загального стану організму;
• Регулярно змінюйте підстилку та тримайте іграшки в чистоті. Уникайте накопичення пилу та шерсті в місцях, де домашній улюбленець проводить багато часу.

Чи становить піодермія ризик для людей чи інших тварин?

У більшості випадків піодермія у собак не є заразною. Однак деякі основні причини захворювання, такі як грибкові чи паразитарні інфекції, можуть передаватися людям або іншим тваринам. Консультація з ветеринаром допоможе визначити, чи є ризик передачі інфекції.

Профілактичні заходи для уникнення піодермії у собак

• Регулярно вичісуйте шерсть собаки та оглядайте її на наявність зовнішніх паразитів;
• Своєчасно очищуйте та дезінфікуйте рани, щоб запобігти розвитку бактеріальних інфекцій;  
• Для собак із середньою або довгою шерстю рекомендується регулярний професійний грумінг;
• Контролюйте рівень стресу у собаки, адже хронічний стрес може знизити імунітет і сприяти розвитку шкірних захворювань;
• За необхідності використовуйте протипаразитарні засоби, щоб захистити собаку від кліщів, бліх та інших паразитів;
• Регулярно відвідуйте ветеринара для планових оглядів і вакцинацій.

Підсумок

Піодермія – поширене захворювання шкіри у собак, яке може проявлятися такими симптомами, як почервоніння шкіри, папули, пустули, струпи та випадіння шерсті. Основною причиною, зазвичай, є надмірний ріст гноєтворних бактерій, але піодермія також може розвиватися на тлі алергій, ендокринних порушень чи інших проблем зі здоров’ям. Тому лікування залежить від основної причини хвороби та зазвичай включає комбінацію системних антибіотиків, антибактеріальних шампунів та інших засобів для місцевого застосування.

Підтримання здоров’я собаки має вирішальне значення, оскільки своєчасне виявлення піодермії суттєво покращує результати одужання. Якщо симптоми не зникають або погіршуються, обов’язково зверніться до ветеринара для точної діагностики та ефективного лікування.