Псоріаз у собак: симптоми, причини та лікування

Псоріаз — це імуноопосередковане захворювання шкіри, від якого у світі страждають мільйони людей. Чи може щось подібне виникати у собак? Розбираємося, що це за стан і як його лікувати.

Псоріаз — імуноопосередковане захворювання, яке вражає шкіру, а в деяких формах і суглоби. При цьому стані клітини шкіри діляться значно швидше, ніж зазвичай, утворюючи сухі лускаті бляшки, що сверблять. Але чи знали ви, що схоже захворювання може виникати й у наших чотирилапих друзів? У цій статті ми відповідаємо на питання, чи буває псоріаз у собак, і розповідаємо про стан, який його нагадує найбільше.

Чи може у собаки бути псоріаз?

У людей псоріаз — доволі поширене захворювання, на нього страждає близько 2–3% населення планети. У собак справжній псоріаз у тому вигляді, в якому він зустрічається у людей, не описаний. Натомість у собак буває окремий, значно рідкісніший стан — психоріазіформно-ліхеноїдний дерматоз (psoriasiform-lichenoid dermatosis). Під мікроскопом і зовні він схожий на псоріаз, але це не одне й те саме захворювання.

Психоріазіформно-ліхеноїдний дерматоз — це рідкісне шкірне захворювання, яке найсильніше асоціюється з породою англійський спрингер-спанієль, де вчені припускають генетичну схильність. Зазвичай він проявляється у молодих собак — найчастіше у віці від кількох місяців до трьох років. Стан спричиняє появу лускатих вузликів і бляшок на поверхні шкіри, які легко подразнюються та запалюються. Як правило, висипання спершу з’являються на вушних раковинах і в паху, а згодом можуть поширюватися на морду й тулуб.

Це захворювання не заразне і не становить загрози для інших тварин чи людей, які контактують із хворим собакою. Саме тому його інколи недооцінюють і вважають дрібницею. Однак запалена, пошкоджена шкіра підвищує ризик вторинних бактеріальних інфекцій, тому важливо звернутися до ветеринара для оцінки та контролю стану ще до того, як виникнуть ускладнення.

Чим цей стан у собак відрізняється від псоріазу в людей

Між псоріазом у людини і псоріазоподібним станом у собак є помітні відмінності. Якщо людина може захворіти на псоріаз у будь-якому віці, то у собак стан зазвичай проявляється у вужчому віковому діапазоні (зазвичай у молодому віці).

Відрізняється й локалізація: у собак висипання типово починаються на вухах і в паху, а не на ліктях, колінах і волосистій частині голови, як у людей.

Причини психоріазіформно-ліхеноїдного дерматозу у собак

Точна причина захворювання у собак досі остаточно не з’ясована, але вважається, що до його розвитку причетні кілька факторів:

• Генетика. Як і в людей, спадковість, імовірно, відіграє роль у схильності до хвороби. Англійський спрингер-спанієль уражається найчастіше, що вказує на спадковий компонент.
• Реакція на шкірну інфекцію. Сучасні дані свідчать, що стан може бути надмірною запальною реакцією на поверхневу стафілококову інфекцію шкіри (Staphylococcus pseudintermedius). Багато випадків помітно покращуються, щойно вдається пролікувати цю інфекцію.
• Залучення імунної системи. Вважається, що певну роль відіграє аномальна реакція імунної системи, яка сприяє надмірному поділу та запаленню клітин шкіри.
• Зв’язок із ліками. У деяких собак різних порід стан з’являвся як нечастий побічний ефект імуносупресивного препарату циклоспорину і зазвичай покращувався після зниження дози.
• Фактори довкілля. Алергени, забруднювачі та стрес можуть посилювати симптоми у схильних тварин.

Типові симптоми

Вчасно розпізнати ознаки — головна умова своєчасного лікування. Прояви можуть відрізнятися від собаки до собаки, але до поширених ознак належать:

• Червоні запалені ділянки. Симетричні червоні вузлики (папули) та бляшки, що класично з’являються спершу на вушних раковинах і в паху.
• Лущення. Лущення шкіри — характерна ознака, лусочки можуть нагадувати лупу на шерсті або на підстилці.
• Свербіж і дискомфорт. Собака може чухати чи вилизувати уражені ділянки, хоча деякі випадки сверблять лише незначно.
• Потовщення шкіри. У хронічних випадках шкіра може ставати потовщеною й затверділою (гіперкератоз), а висипання — поступово поширюватися на морду, ділянку рота й тулуб.

Ці ознаки легко сплутати з іншими шкірними захворюваннями — себорейним дерматитом, екземою чи харчовою алергією. Тому огляд ветеринара необхідний, щоб поставити точний діагноз і, за можливості, з’ясувати, що саме провокує запалення шкіри.

Діагностика

Психоріазіформно-ліхеноїдний дерматоз складно діагностувати, оскільки він має спільні риси з іншими захворюваннями, що супроводжуються лущенням, — як себорея чи екзема. Тому для точного діагнозу важливе ретельне обстеження.

Ветеринар зазвичай проводить повний фізичний огляд, збирає докладний анамнез і призначає додаткові аналізи, щоб виключити інші причини. Серед них можуть бути зішкріб шкіри, цитологія, посів на гриби і — найважливіше для цього стану — біопсія шкіри, яка дозволяє виявити характерну мікроскопічну картину.

Лікування

Важливо розуміти, що повністю вилікувати цей стан не можна, але його часто вдається тримати під контролем. Лікування підбирають індивідуально, а оскільки вторинна інфекція відіграє ключову роль, боротьба з нею нерідко є найдієвішим кроком. Ветеринар може розглянути такі варіанти:

• Антибіотики. Оскільки захворювання тісно пов’язане зі стафілококовою інфекцією шкіри, курс антибіотиків часто дає значне покращення, а інколи й повне зникнення висипань.
• Місцеві засоби. Лікувальні шампуні, креми чи мазі з саліциловою кислотою, кам’яновугільною смолою (дьогтем) або кортикостероїдами зменшують лущення й запалення та заспокоюють шкіру. Для зменшення свербежу ветеринар може додатково призначити антигістамінні препарати (цетиризин), зазвичай у поєднанні з основним лікуванням.
• Пероральні препарати. У важчих випадках можуть призначити кортикостероїди чи інші протизапальні препарати для контролю запалення.
• Перегляд наявного лікування. Якщо стан виник у собаки, яка приймає циклоспорин, ветеринар може переглянути й скоригувати це лікування.
• Дієта та спосіб життя. Збалансований раціон і спокійне середовище, а також зменшення контакту з алергенами та подразниками допомагають підтримати шкіру й імунну систему.

Оскільки хвороба схильна то загострюватися, то вщухати, лікування часто потрібно повторювати, а собака може потребувати тривалого спостереження.

Чи можна запобігти захворюванню?

Гарантовано запобігти стану, що має генетичне підґрунтя, неможливо. Профілактика зводиться до того, щоб підтримувати здоров’я шкіри й добру роботу імунної системи:

• Підтримуйте імунітет. Регулярні фізичні навантаження та прогулянки на свіжому повітрі допомагають зберігати загальне здоров’я і добрий стан шкіри.
• Догляд і тактильний контакт. Дбайливе поводження та регулярний грумінг допомагають вчасно помітити зміни на шкірі й знижують рівень стресу, який інакше може провокувати загострення.
• Здорове харчування. Збалансований поживний раціон з якісним білком, незамінними жирними кислотами, вітамінами й мінералами підтримує здоров’я шкіри та імунної системи.

Хоча повністю запобігти психоріазіформно-ліхеноїдному дерматозу навряд чи вдасться, проактивний підхід до харчування, гігієни та своєчасного лікування шкірних інфекцій допомагає зменшити частоту й тяжкість загострень.

Прогноз

Прогноз загалом обережний. У багатьох собак захворювання то вщухає, то повертається: періоди рецесії змінюються загостреннями. Деякі випадки минають самі, інші виявляються стійкими і піддаються лікуванню лише частково. Найкраще почуваються собаки, у яких стан був тісно пов’язаний зі стафілококовою інфекцією, — їх стан помітно покращується після того, як цю інфекцію вдається усунути. Під наглядом ветеринара більшість хворих собак можна тримати в комфортному стані, і вони живуть звичним, щасливим життям, навіть якщо саме захворювання повністю не зникає.