Захворювання параанальних залоз у собак

Параанальні залози (іноді ветеринари називають їх анальними залозами або мішками) — це два невеликі утворення, розташовані під шкірою з обох боків анального отвору в положеннях на 4 та 8 годин. Вони виробляють напівмаслянисту рідину коричневого кольору з неприємним запахом, яка вкриває фекалії і допомагає собакам мітити територію та залучати партнерів. Це той самий орган, який використовує скунс, щоб відлякувати ворогів. 

Вважається, що у паранальні залози у собак відіграють важливу роль у ідентифікації особин за запахом. Частина секрету видавлюється через м’язові скорочення під час дефекації, і це пояснює чому собакам так цікаво нюхати фекалії один одного а також обнюхувати хвости інших собак на прогулянці.

Якщо все норально, м’язи анального сфінктера розширюються під час дефекації і тиск на параанальні залози призводить до очищення їх вмісту разом з фекаліями. Проблема виникає, коли процес спорожнення не відбувається (найчастіше, коли недостатньо тиску для спорожнення залоз, наприклад, після кількох днів діареї), а виділення накопичуються, створюючи ідеальне середовище для росту бактерій і згодом утворення абсцесів.

Які проблеми пов’язані з параанальними залозами у собак?

Захворювання параанальних залоз може призводити до різноманітних ускладнень для здоров’я тварини, починаючи від закупорки і закінчуючи пухлинами. Розуміння ранніх симптомів є вкрай важливим для діагностики та своєчасного лікування.

Обструкція (закупорка). Коли рідина в анальних мішечках стає занадто густою, це може перешкоджати належному очищенню залоз під час дефекації. Наслідком зазвичай є значний дискомфорт, але без виникнення запалення. Тварина може намагатись позбутись неприємних відчуттів ковзаючи попою по підлозі, або надмірно вилизуючи область навколо ануса.

Запалення параанальних залоз. Закупорка може призвести до запалення або інфекції параанальних залоз, тому що середовище в анальному мішку є ідеальним для росту бактерій. Якщо собака не може належним чином “зцідити” параанальні залози, бактерії продовжують рости та розмножуватися до утворення гнійного матеріалу, що вказує на наявність інфекції (анальний сакуліт). Симптоми можуть включати почервоніння та набряк навколо заднього проходу, виділення з різким неприємним запахом, підвищення температури.

Абсцес. Коли інфекція накопичується, утворюючи червону, гарячу на дотик припухлість на одній або обох сторонах ануса – цей стан називається абсцесом. Оскільки тиск продовжує зростати, анальні мішки набрякають і згодом інфекція може прорватися через поверхню шкіри. Як тільки параанальна залоза розривається, утворюється невеликий отвір на шкірі біля заднього проходу, з якого виділяється кров або гній. Хоча це зменшує тиск і приносить певне полегшення, він залишає собаку з болючою відкритою раною, яку потрібно правильно обробити щоб запобігти проникненню бактерій із зовнішнього середовища.

Аденокарцинома параанальних залоз. Новоутворення, яке зазвичай вражає тільки один анальний мішок, але іноді уражаються як лівий, так і правий мішок. Ці новоутворення зазвичай злоякісні і частіше спостерігаються у літніх собак. Аденокарцинома часто пов’язана з потенційними метастазами на прилеглі лімфатичні вузли, а на більш пізніх стадіях в інші органи, такі як печінка, легені та селезінка. Симптоми можуть включати набряк, утруднення дефекації, кров у калі та зміни в поведінці.

Можливі причини виникнення

Існує кілька причин, чому собака може страждати від проблем з параанальними залозами.

• Захворювання шлунково-кишкового тракту: зміни звичок випорожнення, включаючи діарею, запор або м’який стілець, можуть перешкоджати природному очищенню параанальних залоз.
• Аномальна анатомічна будова. Деякі собаки народжуються з аномальними (наприклад, вузькими чи викривленими) параанальними залозами, що перешкоджає нормальному відтоку секрету.
• Захворювання шкіри: себорея та дерматологічні інфекції, можуть впливати на періанальну область і порушувати нормальну функцію параанальних залоз.
• Ожиріння: хоча точний механізм невідомий, припускають, що надлишок жиру в організмі викликає амортизуючий ефект, який призводить до меншого тиску на анальні залози під час дефекації.
• Ендокринні розлади, включаючи хворобу Кушинга.
• Дієта. У раціоні собаки недостатньо клітковини.

Основні симптоми

• Біль і дискомфорт при сидінні;
• Біль під час дефекації;
• Ковзання анусом по підлозі;
• Собака може ганятися за своїм хвостом;
• Часте облизування і покусування періанальної області;
• Почервоніння і набряк параанальних мішків;
• Коричневі або червоні плями на підлозі;
• Кров’янисті виділення або неприємний запах із заднього проходу.

Зверніться до ветеринара, якщо ці симптоми тривають довгий час або впливають на поведінку собаки.

Діагностика

Ветеринару знадобиться ретельний анамнез, включаючи інформацію про будь-які недавні захворювання або травми, зміни в дієті або поведінці, коли почались проблеми і чи погіршився стан з часом.

Діагностика захворювань параанальних залоз зазвичай включає наступні етапи:

• Фізичне обстеження: ветеринар пальпує анальні мішечки, щоб підтвердити такі проблеми, як закупорка, анальний сакуліт або абсцес та може одночасно провести санацію параанальниз залоз. 
• Мікроскопічне дослідження зразка секрету: найпоширенішими бактеріями, що містяться в виділеннях параанальних залоз, є мікрококи, Escherichia coli, Streptococcus faecalis і Staphylococcus spp. У разі виникнення проблем в результатах аналізу також можуть бути присутні грамнегативні бактерії та анаероби.
• УЗД: використовується для диференціації абсцесів і пухлин.
• Біопсія: рекомендована при підозрі на пухлину для підтвердження діагнозу.
• Рентген: робиться для виключення пухлин або інших анатомічних проблем, що можуть стискати параанальні залози.

Лабораторні дослідження:

• Загальний аналіз крові: для виявлення інфекцій або системних проблем.

Рання діагностика та лікування мають вирішальне значення для зменшення болю та покращення якості життя собаки. Регулярні ветеринарні огляди можуть допомогти виявити проблеми з параанальними залозами, дозволяючи почати лікування до появи більш серйозних симптомів.

Лікування

У разі закупорки ваш ветеринар може допомогти очистити параанальні залози собаки. Під час процедури тварину фіксують, хвіст обережно піднімають і анальні мішечки з обох боків здавлюють пальцями. В разі успішної маніпуляції виділяється рідина з неприємним різким запахом. Зразок виділень можна перевірити під мікроскопом на наявність бактерій, дріжджів, лейкоцитів та еритроцитів.

Якщо є підозра на анальний сакуліт, лікування передбачає промивання анального мішка фізіологічним або антисептичним розчином.

У разі присутності абсцесу, який ще не лопнув, ветеринар може проколоти та дренувати його і промити уражену ділянку фізіологічним розчином. Деякі собаки можуть потребувати анестезії для такої процедури. 

У рефрактерних випадках, коли симптоми зберігаються незважаючи на лікування, рекомендується видалення параанальних залоз (анальна сакулектомія). Це хірургічне втручання при якому один або обидва мішки видаляються під загальним наркозом. Лікарі вважають це досить простою операцією, але завжди є невеликий ризик ускладнень, які можуть призвести до тимчасового нетримання калу. 

Лікування аденокарциноми параанальниз залох може включати хірургічне видалення пухлини та уражених лімфатичних вузлів із хіміотерапією або променевою терапією.

Які породи в зоні ризику?

У всіх типів собак незалежно від статі може розвинутися запалення параанальних залоз. По різним оцінкам, щороку ця проблема вражає від 4% до 8% собак, але тварини похилого віку мають більший ризик. Середній вік виникнення – 10,4 роки.

Згідно з дослідженням Королівського ветеринарного коледжу Лондона, Велика Британія, деякі породи більш схильні до виникнення проблем з параанальними залозами.

• Спанієлі;
• Такси;
• Пуделі;
• Чихуахуа;
• Ши-тцу;
• Бішон фрізе;
• Кокапу.

Але це не обов’язково означає, що ваша такса або пудель будуть мати проблеми з параанальними залозами. Ось декілька порад, які допоможуть уникнути цієї “пахучої” проблеми.

Профілактика може допомогти

Основною метою профілактики є контроль консистенції випорожнень, рідкі випорожнення не корисні для здоров’я параанальних залоз тварин. Нижче наведено декілька порад, які допоможуть уникнути потенційних ускладнень.

• Правильне харчування. Включення дієти з високим вмістом клітковини може зіграти вирішальну роль у регулюванні дефекації. Поки випорожнення вашої собаки будуть достатньо твердими, анальні мішки спорожнюватимуться автоматично, і вам не доведеться турбуватися про застій секрету.
• Фізична активність. Залучення собаки до регулярних тренувань і прогулянок є ключовим не лише для їхнього загального здоров’я, але й для ефективного керування вагою, що може значно зменшити ймовірність проблем з параанальними залозами.
• Регулярно відвідуйте ветеринара. Це допоможе моніторити здоров’я тварини і вирішити будь-які проблеми, перш ніж вони переростуть у більш серйозні стани.
• Середовище без стресів і регулярний розпорядок дня.

Зміна дієти

Зміна дієти часто приносить користь. Мета полягає в тому, щоб зробити екскременти собаки більш об’ємними і сформованими, сприяючи збільшенню тиску на паранальні залози і їх природний очистці. 

Найпростіший спосіб зробити це – обрати корм з великим вмістом клітковини, яка сприяє укріпленню стільця. Клітковина також діє як пребіотик, стимулюючи корисні бактерії в кишечнику і сприяючи травленню. Остання, але не менш важлива, корисна функція клітковини – це вироблення коротколанцюгових жирних кислот, які можуть зменшують запалення в усьому організмі, включаючи параанальні залози.

Зверніться до свого ветеринара за порадою щодо того, яка дієта найкраще підходить вашій собаці.

Чистка параанальних залоз в домашніх умовах

Чистка параанальних залоз собаки може бути досить брудною і “пахучою” справою, це також потребує певних навиків. Однак деякі власники роблять це самостійно. Проблема полягає в тому, що зазвичай це робота для декількох людей. Домашні тварини, як правило, не люблять маніпуляцій з анальною областю, і навіть найслухняніша собака може вкусити. Вам знадобиться помічник, щоб контролювати тварину. Також слід бути обережним, коли чистите параанальні залози, оскільки занадто сильний тиск може призвести до розриву і утворення інфекції в протоках анального мішка. Враховуючи всі фактори, якщо у вас не має відповідного досвіду, чищення параанальних залоз краще залишити професіоналам.