Діагностика та лікування синдрому Кушинга у собак

Коротко про захворювання:

• Гіперадренокортицизм — хронічний надлишок гормону кортизолу в організмі
• Інші назви: хвороба Кушинга, синдром Кушинга, гіперкортицизм
• Хто хворіє: переважно собаки середнього й старшого віку
• Головні ознаки: сильна спрага й часте сечовипускання, підвищений апетит, обвислий живіт, випадіння шерсті
• Лікування: довічний прийом препарату трилостан (Веторил) під контролем аналізів
• Прогноз: контрольоване, але зазвичай невиліковне захворювання

Синдром Кушинга — одне з найпоширеніших гормональних захворювань у собак, і водночас одне з найпідступніших. Його ранні симптоми легко списати на звичайний процес старіння. Тим часом в організмі роками накопичується надлишок кортизолу, який поступово виснажує тіло. Ми підготували докладну статтю, яка грунтується на досвіді провідних ветеринарних лікарів, щоб власники собак могли вчасно розпізнати цю хворобу і тримати її під контролем.

Що таке синдром Кушинга

Над нирками собаки розташовані дві невеликі залози — надниркові. Вони виробляють кортизол — життєво важливий гормон, який допомагає організму реагувати на стрес, регулює обмін речовин, рівень цукру та роботу імунної системи. У здорової собаки рівень кортизолу залишається збалансованим. При синдромі Кушинга цей баланс порушується, і кортизолу стає хронічно забагато. Оскільки кортизол впливає майже на всі системи організму, його надлишок дає дуже різноманітні і на перший погляд не пов’язані між собою симптоми.

Медична назва хвороби — гіперадренокортицизм (від «гіпер» — надлишок, «адрено» — надниркові залози, «кортицизм» — вироблення кортикостероїдів). Це захворювання найчастіше вражає собак середнього та старшого віку.

Типи захворювання

Синдром Кушинга буває трьох основних типів, і визначити, який саме у собаки, принципово важливо — бо від цього залежить лікування.

Гіпофізозалежний

Це найпоширеніший тип хвороби Кушинга. Причина — невелика, найчастіше доброякісна пухлина гіпофіза (крихітної залози біля основи мозку). Гіпофіз починає виробляти надлишок гормону АКТГ, який дає команду наднирковим залозам виробляти більше кортизолу. На цей тип припадає приблизно 80–85% усіх випадків.

Наднирниковозалежний

Тут проблема в самих надниркових залозах: пухлина (доброякісна або злоякісна) однієї із залоз сама виробляє надлишок кортизолу. Це решта приблизно 15–20% випадків. Якщо пухлина доброякісна і її вдається повністю видалити хірургічно, собаку можна вилікувати.

Ятрогенний (спричинений ліками)

Окремий тип, що виникає не через пухлину, а через тривале застосування стероїдних (кортикостероїдних) препаратів — наприклад, при лікуванні алергії чи аутоімунних хвороб. У цьому випадку надлишок кортизолу надходить ззовні, з ліками. Такі випадки контролюють поступовим, обережним зниженням дози стероїдів під наглядом лікаря — різко відміняти їх не можна.

Симптоми синдрому Кушинга

Симптоми розвиваються повільно, місяцями й роками, тому їх легко не помітити або сплутати зі старінням. До найхарактерніших ознак належать:

• Сильна спрага й часте сечовипускання. Часто це перше, що помічають власники: собака випиває набагато більше води, ніж зазвичай, і проситься надвір частіше, інколи не витримує до прогулянки.
• Підвищений апетит. Собака постійно голодна, випрошує або навіть намагається вкрасти їжу.
• Обвислий, роздутий живіт. Живіт відвисає й набуває грушоподібної форми через перерозподіл жиру, ослаблення м’язів черевної стінки та збільшення печінки.
• Зміни шкіри та шерсті. Симетричне випадіння шерсті (зазвичай на тулубі, без свербежу), шкіра стає тоншою, повільне загоєння ран, схильність до шкірних інфекцій (піодермія).
• Летаргія та м’язова слабкість. Собака стає менш активною, важче піднімається по сходах, втрачає м’язову масу.

Не обов’язково присутні всі ознаки одразу. Але якщо ви помітили поєднання сильної спраги, підвищеного апетиту і обвислий живіт — це привід для візиту до ветеринара.

Чим небезпечне захворювання

Синдром Кушинга — це не просто косметичні зміни. Тривалий надлишок кортизолу підвищує ризик серйозних ускладнень: цукрового діабету, панкреатиту, високого артеріального тиску, інфекцій (зокрема сечовивідних шляхів), утворення тромбів. Тому хворобу важливо виявити якомога раніше і взяти під контроль.

Діагностика

Поставити діагноз синдрому Кушинга, особливо на ранніх стадіях – досить складно. Це одна з хвороб, де потрібне поетапне обстеження і збір анамнезу, а не один аналіз. Складність у тому, що симптоми неспецифічні, а хибний діагноз і лікування здорової собаки небезпечні.

Зазвичай обстеження починається із загального огляду, аналізів крові та сечі — вони можуть показати непрямі ознаки (підвищення певних печінкових показників, розведену сечу). Якщо виникає підозра, ветеринар призначає спеціальні гормональні тести, які підтверджують надлишок кортизолу — найчастіше це проба з пригніченням дексаметазоном у низькій дозі (LDDST) або стимуляційний тест з АКТГ. В якості високочутливого скринінгу може використовуватись аналіз сечі на співвідношення кортизол:креатинін — він зручний для виключення хвороби Кушинга.

Коли надлишок кортизолу підтверджено, наступне завдання — з’ясувати тип (гіпофізарний чи наднирниковий), бо від цього залежить лікування. Для цього застосовують додаткові гормональні тести та ультразвукове дослідження черевної порожнини (УЗД дозволяє оцінити надниркові залози: при гіпофізарній формі вони збільшені обидві, при пухлині — змінена одна).

Лікування

Підхід до лікування залежить від типу хвороби.

Медикаментозне лікування (основний метод)

Для більшості собак — особливо з гіпофізарною формою — основою лікування є препарат Трилостан (торгова назва Веторил / Vetoryl). Він блокує фермент, потрібний для вироблення кортизолу, і таким чином знижує його рівень до норми. Це сучасний препарат вибору, єдиний офіційно схвалений для лікування обох форм Кушинга у собак. В Україні Веторил (виробництва Dechra, Великобританія) доступний у капсулах різного дозування (10, 30, 60, 120 мг), він рецептурний і коштує орієнтовно кілька тисяч гривень за упаковку. Препарат дають з їжею, дозу підбирають індивідуально.

Раніше для лікування застосовували також старіший препарат мітотан — він діє жорсткіше, фактично руйнуючи частину тканини надниркових залоз, і потребує особливо обережного контролю. Сьогодні його використовують рідше, переважно в окремих випадках.

Хірургічне лікування

При наднирниковій формі (пухлина залози) методом вибору є операція з видалення ураженої надниркової залози — якщо пухлина доброякісна й не дала метастазів, це може повністю вилікувати собаку. Операція технічно складна і характеризується високим рівнем операційного ризику, тому її проводять у спеціалізованих центрах. Фактично в Україні такий вид лікування недоступний, всього близько 10 клінік в світі на сьогодні проводять подібні операції.

Одним із піонерів і провідних центрів у цій галузі є ветеринарний факультет Утрехтського університету в Нідерландах. Дослідження саме звідти дають уявлення про результати такої операції. За даними утрехтських фахівців, медіана виживаності собак після видалення наднирникової залози з пухлиною, що виробляла кортизол, склала близько 54,7 місяця, тобто понад чотири роки. Це показує, що за вдалого результату операція може подарувати собаці багато років життя.

Найважливіше про лікування Веторилом

Веторил (Трилостан) забезпечує симптоматичну терапію, а не повне одужання. Оскільки препарат лише контролює рівень гормонів, тварина потребує пожиттєвого лікування. Регулярний контроль є важливим, ветеринар призначає повторні аналізи (зокрема стимуляційний тест з АКТГ) через кілька тижнів після старту, далі періодично, щоб підібрати правильну дозу. Без контролю є ризик надмірно знизити кортизол, що небезпечно. Тому самостійно змінювати дозу не можна.

Можливі побічні ефекти лікування

Найчастіші побічні ефекти трилостану зазвичай легкі: знижений апетит, млявість, блювота чи діарея — і часто минають самі. Найсерйозніший ризик — надмірне зниження кортизолу (стан, протилежний Кушингу, — гіпоадренокортицизм): його ознаки — виражена слабкість, відмова від їжі, блювання, пронос. Якщо ви помітили такі симптоми, потрібно припинити давати препарат і негайно звернутися до ветеринара. Саме тому регулярні контрольні аналізи — невід’ємна частина лікування.

Прогноз

Хоча синдром Кушинга здебільшого невиліковний (окрім випадків успішно прооперованої доброякісної пухлини надниркової залози), його цілком реально тримати під контролем. За даними ветеринарних джерел, при медикаментозному лікуванні середня тривалість життя собак становить близько двох років і більше — а оскільки хворіють переважно літні собаки, для багатьох із них це порівнянно з очікуваною тривалістю життя загалом. Головне — рання діагностика, правильно підібрана доза й регулярний контроль. Під наглядом ветеринара більшість собак із синдромом Кушинга живуть комфортним, повноцінним життям: спрага й апетит нормалізуються, відростає шерсть, повертається активність.

Інформація має довідковий характер і не замінює консультацію ветеринара. Синдром Кушинга потребує професійної діагностики (хибний діагноз небезпечний), а лікування проводиться лише рецептурними препаратами під регулярним контролем аналізів. Не давайте собаці жодних гормональних засобів без призначення лікаря.