Хронічні запальні захворювання кишківника (ЗЗК) у собак

Собака місяцями страждає на розлади випорожнення. Власник купує нові марки кормів, дає пробіотики, а ветеринари призначають черговий курс антибіотиків. Після ліків тварині стає легше на тиждень або два, оскільки антибіотики тимчасово пригнічують супутнє надмірне розмноження бактерій у кишківнику. Проте незабаром симптоми повертаються знову. Саме так виглядає типовий і виснажливий шлях до встановлення справжнього діагнозу.

Запальні захворювання кишківника (ЗЗК) у собак — хронічне запалення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Через нього серйозно порушується травлення та засвоєння поживних речовин. Часто хворобу згадують під англійською назвою IBD (inflammatory bowel disease).

ЗЗК не є підвищеною чутливістю шлунка або банальним харчовим отруєнням, яке безслідно минає за кілька днів. Це тривалий хронічний процес: стінка кишківника перебуває в стані постійного імунного запалення, через що організм втрачає здатність всмоктувати вітаміни та мікроелементи. Хвороба розвивається місяцями й зазвичай перебігає хвилеподібно, коли періоди загострення чергуються з тимчасовим затишшям, через що власники часто зволікають із візитом до ветеринарного гастроентеролога.

Що відбувається в кишківнику

У здоровому організмі імунна система кишківника чітко розрізняє безпечні елементи від реальних загроз. Вона повністю ігнорує корисні бактерії та розщеплені компоненти корму, але миттєво атакує шкідливих збудників інфекцій.

При запальних захворюваннях кишківника цей ювелірний механізм розрізнення перестає працювати. Імунні клітини починають помилково сприймати за ворога абсолютно безпечні білки їжі та навіть власну корисну мікрофлору. Через таку постійну атаку в слизовій оболонці накопичуються клітини запалення. Найчастіше ветеринари виявляють там лімфоцити та плазмоцити. Коли уражений тонкий кишківник, таку форму ЗЗК називають лімфоцитарно-плазмоцитарним ентеритом за типом клітин запалення. Внаслідок цього процесу стінка органа сильно потовщується, стає набряклою.

Пошкоджена стінка кишківника втрачає здатність утримувати рідину та нормально всмоктувати поживні речовини. Саме тому виникає виснажлива хронічна діарея та прогресуюче зниження ваги навіть при збереженому апетиті. У запущених випадках запалення стає настільки глибоким, що корисний білок починає вимиватися з організму в просвіт кишківника, спричиняючи небезпечний дефіцит білка у крові, що згодом призводить до набряків і накопичення рідини в животі.

Здорова слизова оболонка

Нормальна товщина стінкиВорсинки довгі та правильно сформовані.

Ефективне травленняВітаміни та поживні речовини активно всмоктуються.

Міцний бар’єрЗдорова мікрофлора та спокійний імунітет захищають організм.

Запалення при ЗЗК

Потовщена стінкаРозвивається лімфоцитарно-плазмоцитарний ентерит.

Імунне порушенняСлизовий бар’єр зруйновано, імунні клітини атакують власні тканини.

Хронічна діареяВода не всмоктується і виводиться в просвіт кишківника.

Втрата білкаАльбумін критично вимивається із пошкоджених судин.

ЗЗК і споріднені терміни

У джерелах про травлення собак часто трапляються схожі назви: гастрит, ентерит, коліт. Вони описують лише те, де саме виникло запалення, але не пояснюють його причину.

Усі ці терміни вказують на локалізацію запалення. Запальні захворювання кишківника (ЗЗК) означають інше — чому воно виникає. Це не разова реакція на інфекцію чи корм, а тривалий імунний процес, коли організм атакує власну слизову. Тому ЗЗК діагностують не за симптомами, а лише за біопсією, і воно може охоплювати будь-який із цих відділів одночасно.

Симптоми ЗЗК у собак: як розпізнати хворобу

Клінічні прояви хронічних запальних захворювань кишківника дуже різноманітні. Вони безпосередньо залежать від того, яка саме ділянка травного тракту постраждала від імунного збою. Уважне спостереження за симптомами вдома — перший і найважливіший крок для побудови діагностичного плану ветеринарним лікарем.

Через що виникає захворювання

Точний пусковий механізм розвитку хвороби досі невідомий. Дослідження показують, що запалення виникає через одночасний збіг кількох умов, а не через якусь одну конкретну причину.

Породи в групі ризику

У деяких порід собак запальні захворювання кишківника мають свої специфічні та більш небезпечні форми перебігу.

• Німецька вівчарка.
• М’якошерстий пшеничний тер’єр — часто з формою, що супроводжується втратою білка.
• Шарпей.
• Йоркширський тер’єр — частіше уражаються лімфатичні судини кишківника.
• Боксер і французький бульдог — з окремою формою хвороби.

У молодих боксерів та французьких бульдогів віком до двох років зустрічається унікальна форма запалення товстого кишківника, яка називається гістіоцитарним виразковим колітом. Вона має специфічну інфекційну природу, оскільки в глибокі шари стінки органу проникають особливі інвазивні штами кишкової палички (Escherichia coli). Ці бактерії здатні ховатися всередині імунних клітин.

Візуально хвороба проявляється як затяжна та вперта діарея з домішками свіжої крові, яка взагалі не піддається лікувальним дієтам. Цей стан потребує іншої стратегії: тут не діють звичайні антибіотики від проносу, а працюють лише фторхінолони, насамперед енрофлоксацин, здатні проникати всередину клітин і знищувати сховану там кишкову паличку. Курс тривалий, зазвичай кілька тижнів, а конкретний препарат лікар підбирає за результатами бакпосіву.

Як ставлять діагноз

Окремого швидкого тесту чи одного аналізу на це захворювання не існує. Діагноз завжди ставлять методом виключення. Ветеринарний лікар спершу крок за кроком відкидає всі інші хвороби, які можуть викликати тривалу діарею або блювання, і лише після цього переходить до підтвердження запальних захворювань кишківника.

• Перевірка на паразитів. Проводять серію аналізів калу, а на лямблії — точніший тест на антиген, бо їхні цисти звичайна мікроскопія часто пропускає. Круглі гельмінти, лямблії чи трихомонади можуть давати ідентичну картину, але позбутися їх значно простіше.
• Спеціальні аналізи крові. Головний показник — рівень білка альбуміну. Він показує, чи втрачає організм білок через пошкоджену стінку кишківника. Від цього безпосередньо залежить тяжкість перебігу та вибір ліків.
• Перевірка роботи підшлункової залози. Коли цей орган не виробляє достатньо ферментів, собака стрімко худне попри добрий апетит, а кал стає об’ємним і жирним. Щоб виключити цей стан, роблять аналіз крові на трипсиноподібну імунореактивність (тест ТЛІ). Ця хвороба схожа на ЗЗК, але лікується простим додаванням ферментів у їжу.
• Визначення рівня вітаміну B12. Його концентрація показує ступінь ураження тонкого кишківника та здатність слизової до всмоктування. Дефіцит цього вітаміну суттєво впливає на прогноз.
• Дослідження інших органів. Хронічні хвороби печінки, нирок чи гормональні збої, як-от хвороба Аддісона, теж проявляються постійною діареєю. Їх виключають загальним і біохімічним аналізами крові.
• Ультразвукова діагностика. На УЗД оцінюють товщину стінки кишківника, збереження її пошарової будови, стан прилеглих лімфовузлів і наявність вільної рідини в черевній порожнині.
• Ендоскопія з біопсією. Це єдиний метод, який дозволяє встановити остаточний діагноз. Гнучкою камерою лікар оглядає слизову зсередини, бере мікроскопічні шматочки тканини й відправляє на гістологічне дослідження. Це критично важливо, адже біопсія дозволяє відрізнити звичайне запалення від лімфоми — небезпечної онкологічної хвороби, яка на початку має однакові з ЗЗК симптоми.

Лікування ЗЗК у собак

Лікування підбирають послідовно, від простішого до складнішого. Першим кроком ветеринари завжди починають зі спеціального лікувального раціону. Якщо зміна харчування допомогла й симптоми зникли, на цьому зупиняються. Медикаменти та гормональні препарати додають до схеми лише тоді, коли дієти виявилося недостатньо, а це оцінюють щонайменше за два-три тижні.

Лікувальна дієта

Це основний етап усього процесу відновлення кишківника. У ветеринарній практиці використовують два основні типи професійних кормів.

Обидва типи належать до категорії гіпоалергенного корму для собак — докладніше про їхній вибір і конкретні марки ми розповідаємо в окремій статті.

Головні правила дієтотерапії

• Суворий режим. Лікувальний корм має бути єдиним, що потрапляє в організм собаки. Це абсолютне табу на будь-які ласощі, шматочки зі столу, вітамінні добавки й навіть ароматизовані жувальні таблетки від бліх чи кліщів, які часто містять приховані м’ясні протеїни.
• Перша спроба. Перші позитивні зміни ветеринар оцінює через два-три тижні. Проте новий раціон дають безперервно щонайменше місяць, фіксуючи в щоденнику частоту та консистенцію випорожнень.
• Правило трьох спроб. Якщо перший корм не дав результату, це ще нічого не доводить. Собак, яким не підійшов перший раціон, часто помилково переводять на гормональні препарати, хоча значна частина чудово реагує на другий чи третій варіант дієти. Передчасний перехід на ліки обертається тяжкими побічними ефектами там, де без них можна було обійтися.
• Закріплення результату. Корм, який допоміг стабілізувати стан, дають без змін щонайменше дванадцять тижнів. Тільки після цього лікар може розглянути дуже поступове розширення раціону, і робити це можна лише під його наглядом. Собаки з легкою харчовою чутливістю іноді згодом повертаються до звичайного якісного корму, але тварини з підтвердженим ЗЗК майже завжди дають загострення від старого раціону, тому потребують спеціалізованого харчування протягом усього життя.

Протизапальні препарати

Їх призначають, коли лікувальна дієта не спрацювала або стан собаки не дозволяє чекати кілька тижнів на результат.

Заповнення дефіциту вітаміну B12

Вітамін B12, або ціанокобаламін, всмоктується в клубовій кишці, тобто в кінцевому відділі тонкого кишківника. Коли уражена саме ця ділянка, вітамін перестає засвоюватись, і собаці стає гірше вже через сам дефіцит. Тому його додають до лікування окремо, найчастіше у вигляді щоденного прийому всередину, а за потреби — ін’єкційно.

Чому антибіотики тепер призначають значно рідше

Ще кілька років тому протимікробний препарат метронідазол був першим засобом, який отримувала будь-яка собака з тривалою діареєю. Сьогодні світова ветеринарна спільнота відійшла від такого підходу.

Антибіотики діють не вибірково. Вони знищують не лише шкідливі мікроорганізми, а й корисні бактерії кишківника. Оскільки руйнування природної мікрофлори саме по собі є одним із рушіїв хвороби, безконтрольний прийом антибіотиків замикає хибне коло та лише посилює запалення слизової оболонки надалі.

Єдиним винятком є згаданий раніше специфічний різновид запалення у боксерів та французьких бульдогів. У цих порід інфекція кишкової палички є справжньою причиною хвороби, тому антибактеріальна терапія там життєво необхідна.

Ефективність пробіотиків при запаленні кишківника

Більшість комерційних пробіотиків та харчових добавок, які активно рекламують для лікування гострих розладів травлення, не мають наукових доказів ефективності при хронічному перебігу ЗЗК. Запалений і набряклий кишківник є занадто агресивним середовищем для звичайних корисних бактерій, тому вони гинуть, не встигаючи колонізувати слизову оболонку.

Численними клінічними дослідженнями підтверджено терапевтичний ефект лише одного конкретного високодозованого мультиштамового пробіотика, відомого у ветеринарному світі як пробіотик за формулою Де Сімоне (De Simone Formulation). Ця добавка містить унікальне поєднання кількох живих штамів лактобактерій, біфідобактерій та термофільного стрептокока. Вона допомагає знижувати рівень запальних цитокінів та відновлювати щільні контакти між клітинами кишківника. Усі інші стандартні ветеринарні чи людські пробіотики навряд чи нашкодять, проте розраховувати на реальну допомогу від них під час боротьби з хронічним ЗЗК не варто.

Коли втрачається білок

Найтяжчий сценарій. Білок виходить через ушкоджену стінку кишківника швидше, ніж організм встигає його виробляти. Головна ознака в аналізах — низький альбумін.

Руйнівні наслідки цього процесу швидко виходять за межі травного тракту. Через дефіцит альбуміну кров втрачає здатність утримувати рідину всередині судин, тому вона починає просочуватися крізь їхні стінки в навколишні тканини. Рідина накопичується в черевній порожнині, спричиняючи асцит, а також збирається під шкірою кінцівок у вигляді м’яких набряків лап.

Одночасно з альбуміном організм втрачає специфічні захисні речовини, які стримують надмірне згортання крові, зокрема антитромбін. Через це у пацієнта критично зростає ризик смертельно небезпечної тромбоемболії легеневих або системних судин. Такі собаки перебувають під найбільшою загрозою, тому потребують постійних оглядів ветеринарного гастроентеролога та регулярних контрольних аналізів крові.

Прогноз

Повністю вилікувати захворювання неможливо. Головна мета терапії — повернути собаці повноцінне життя завдяки тривалому усуненню симптомів. Пацієнти з позитивною реакцією на лікувальний корм живуть роками без медикаментів.

Тварини на підтримувальних препаратах залишаються під ветеринарним наглядом для регулярного коригування доз. Головним чинником ризику є падіння рівня альбуміну в крові нижче 20 г/л, що підвищує довгострокову смертність до 53% порівняно з 19% при вищих показниках білка. Саме через таку статистику ветеринари ретельно й безперервно контролюють цей показник протягом усього лікування.

Що залежить від власника

Лікування хронічної ентеропатії — це командна робота, і половина успіху в руках власника. Ветеринар підбирає схему, але щоденне дотримання режиму й уважність до змін вирішують, чи втримається ремісія.

• Ведіть щоденник: дата, який був кал, чи було блювання, скільки з’їдено.
• Зважуйте собаку раз на тиждень і записуйте результат.
• Дотримуйтесь дієти без винятків. Один смаколик зводить нанівець тижні роботи.
• Не повертайтесь до старого корму самостійно, коли стало краще.
• Здавайте контрольні аналізи вчасно, навіть коли собака виглядає здоровою.
• Зменшуйте стрес: стабільний режим годівлі, прогулянок і сну впливає на роботу кишківника.
• Зверніться позапланово, якщо з’явилися набряки, збільшився живіт або собака різко ослабла.

Діарея, яка триває довше трьох тижнів, сама не мине. Що раніше почнеться обстеження, то більший шанс, що справа обмежиться зміною корму.